відділ продажу
тел.: +38 (050) 309-16-54
час роботи
понеділок - п'ятниця: з 9.00 до 17.00
субота, неділя: вихідний

Історія підприємства
13 листопада 1923 року Харківським губвиконкомом та міськрадою було прийнято постанову №89 «З метою більш раціонального використання заводів Лейтнера і Блейхерта, об'єднати ці два заводи і їх обладнання в одне підприємство. Роботу по переобладнанню закінчити протягом двох з половиною місяців ». Цей документ є метрикою про народження в країні першого державного велосипедного заводу, який за бажанням робітників незабаром отримав ім'я Всеукраїнського старости і їх шефа Г. І. Петровського.

На час організації веловиробництва на заводі працювало всього 50 робітників і фахівців-практиків, які евакуювалися до Харкова з Риги в 1915 році. Вони склали кістяк майбутнього колективу. Стали майстрами і інструкторами. Навчали новачків. Ручна праця переважала у всіх цехах. До кінця 1923 року в примітивних умовах невеличкий колектив зміг виготовити перші зразки кількох веломашин, а в 1924 році було випущено вже понад 1000 велосипедів.

У 1926 році на виробництво була поставлена ​​перша модель велосипеда «Україна». У 1925-1927 роках Харківський велозавод випустив 11,9 тис. велосипедів.

У роки перших п'ятирічок, аж до початку Другої світової війни, Харківський велосипедний завод збільшував випуск нових моделей велосипедів, удосконалював технологію їх виробництва. Всього за передвоєнні роки завод випустив близько 1 млн. велосипедів. Однак, подальший розвиток заводу перервав початок Другої світової війни. За рішенням Державного комітету оборони завод був евакуйований на схід, в далекий Узбекистан, в місто Бухару. Тут, в лічені тижні, в непристосованих приміщеннях колишнього бавовноочисного заводу було розміщено обладнання основного виробництва і було розпочато випуск військової продукції.

Після визволення Харкова постало питання про майбутнє заводу. Керівництво отримало розпорядження про відвантаження в рідне місто спецобладнання. 14 жовтня 1944 року почалася реевакуація підприємства, а в лютому наступного року завод почав випуск військової продукції. У міру віддалення фронту ці роботи скорочувалися. А з червня 1945 року почалися роботи по відновленню велосипедного виробництва - друге народження Харківського велозаводу.

В період післявоєнних п'ятирічок почався бурхливий розвиток веловиробництва. У 1948 році заклали серійне виробництво жіночих велосипедів і дитячого, а через рік постало питання про розробку вітчизняного спортивного велосипеда. Над новою конструкцією машини працював конструкторський відділ заводу на чолі з К.С.Гладкім, а пізніше з В.М.Майбородою.

Всі ці роки велозавод відновлював і розширював виробництво не забуваючи про соціально-побутові потреби та культурні потреби трудящих. Зводилися житлові будинки, на заводі запрацювала їдальня, діяла заводська бібліотека, гуртки самодіяльності, спортивні секції. Була закладена гарна база для кількісного і якісного зростання виробництва в майбутньому.

У середині сімдесятих років план випуску велосипедів виріс до 800 тис. шт. на рік, в тому числі 93 тис. шт. спортивних і 80 тис. шт. дитячих. З головного конвеєра щодоби сходило не менше трьох тисяч машин. Харківський завод був єдиним в країні підприємством, що випускало висококласні легкодорожні і спортивні велосипеди.

З початку вісімдесятих років на заводі виготовлялося 52 моделі велосипедів різних класів, в 1983 році був випущений 23-х мільйонний велосипед.

З початку дев'яностих років економічне та фінансове становище заводу різко погіршилося, зменшилися обсяги продукції, що випускається. Починаючи з 2001 року, завод спільно з підприємством-замовником ЧПТФ «ЮСІ» почав нарощувати обсяги виробництва, істотно розширювати асортимент виробів, що випускаються.